Історія закладу освіти

С Т О Р І Н К А М И М И Н У Л О Г О

Першу школу було відкрито в ХІХ ст. за князів Голіциних. За свідченнями протоієрея Петровського, на вивісці першої школи значилось «1842 рік» [7, с.44], хоча у відомості про Юнаківське приходське училище за 1845 рік значиться дата відкриття «года 1840 октября 3 дня» [додаток 2,3 ].

У Юнаківській церковно-приходській школі навчалося 70 хлопчиків, усі – селянські діти. Навчальні предмети були такі: читання, письмо, начала арифметики, Закон Божий. Законоучителем був ієрей Ніколай Стеценко, а учителем Яків Буланда.

Не дивлячись на те, що перші роки існування школа знаходилась у пристосованому приміщенні та не мала начальних посібників, виходили з неї «розвинені, твердо навчені та з добрими намірами хлопчики». Навчання в школі йшло за модною тоді Ланкастерською методикою [7, с.30]. Багато хто з учнів цієї школи пізніше одержав добру освіту й займав високе положення в суспільстві [7, с.44-45 ].

У якому році почало діяти в селі земське чоловіче училище – невідомо.

Проте уже в 1870 році в Юнаківці було відкрито земське жіноче училище. Цікаві факти про відкриття земського жіночого училища ми дізналися із книги протоієрея В. Петровського «Юнаківка, слобода Сумського повіту, та побутові замітки». До 1870 року не було жодного училища для дівчаток в усьому Сумському повіті, крім міста Суми; не було і змішаних шкіл. І ось у 1870 році місцевий священик задумав відкрити в Юнаківці жіночу школу. Він не сподівався, що сільська община зможе утримувати школу, тому вирішив відкрити її на благодійні кошти. Це йому вдалося, і в школу одразу поступило 60 дівчаток. «Зрадівши цьому, як доказу того, що у селян є потреба навчати грамоті своїх доньок, священик у наступному навчальному році вирішив просити в сільської громади кошти на утримання школи. На цю пропозицію селяни, на подив, одностайно відгукнулися, що жіночої школи їм не потрібно, і на її утримання вони нічого на дадуть. Це було несподівано. Не падаючи духом, священик знову почав шукати благодійників, однак піклувався про це уже з меншим натхненням. Бог дав благодійників, школа розпочала свій другий рік, і дівчаток з‘явилося ще більше» [7, с.51]. На третій рік навчалось уже 100 дівчаток. Шість років ні селяни, ні земство не підтримували ініціативу священика, школа існувала лише за рахунок благодійних внесків. «Нарешті в 1876 році на прохання того ж священика на допомогу прийшло повітове земство, і з того часу жіноча школа закріпилася тут остаточно»[7, с.52].

Для жіночої земської школи було побудоване окреме приміщення, яке збереглося до сьогоднішнього дня.

У 1891 році в селі було відкрито двокласне початкове міністерське училище, яке знаходилося в дуже гарному приміщенні.

На початку ХХ століття в Юнаківському училищі викладались: Закон Божий, російська мова, арифметика, російська історія, загальна та вітчизняна історія, світобачення, світ рослин, проводились читання з «ВОЛШЕБНІМ ФОНАРЕМ» з географії та астрономії, які носили науковий характер. Навчання грамоти в училищі проводилося за звуковим способом спільного навчання читанню та письму. Учні вивчали алфавіт протягом 6 тижнів, після чого вільно читали окремі слова та складали слова з друкованих букв. Крім того, для бажаючих викладались спеціальні курси з бджолярства, шовкопрядства, рослинництва та садівництва. [2, с.422]

Документи свідчать про дуже цікавий факт: сучасна акція «Посади дерево та збережи його» бере свій початок з 1899 року:

Вперше таке свято було проведене в 1899 році в Чернігівській губернії [2, с. 336 ]

Учні Юнаківського училища досягли в садівництві особливих успіхів : вони виростили та роздали до 1,5 тисячі молодих прищеплених саджанців фруктових дерев селянам.

В училищі викладалися співи. Заняття учитель вів безкоштовно. Усі учні співали в церковних хорах двох Юнаківських храмів: Різдва Богородиці та Преображенського. З хорового співу учні Юнаківського училища мали найкращі успіхи в Сумському повіті.

На початок ХХ століття в Юнаківці існували дві народні безкоштовні читальні, двохкласне міністерське училище, чоловіча та жіноча земські школи та дві церковно-приходські школи. Усього навчалось 635 чоловік (425 хлопчиків і 210 дівчаток) [7, с.52].

У нашому селі навіть дорослі мали можливість навчатись. До підготовки для подальшого навчання дорослого населення і підлітків в Юнаківці, як одній з найбільших слобод, існувала експериментальна пересувна школа повторення для тих, хто закінчив курси початкових училищ. У ній у 1902 році навчалось близько 60 чоловік.

На початок 1908 року всього по Юнаківці навчалося 647 дітей віком від 8 до 11 років при загальній кількості дітей цього віку – 761 [додаток 4].

У 1909 році на державному рівні відбувалось святкування 100-річного ювілею з дня народження М.В. Гоголя. Сумське повітове земство не залишилося осторонь від цієї події. Одним із рішень земських повітових зборів [4, с.112-113] було наступне:

Шкільні приміщення були як власні, так і орендовані:

Юнаківське земське чоловіче училище – 3 власних класних кімнати (317,2 кв.аршин) та 2 орендованих(140,75 кв.аршин.)

Юнаківське земське жіноче училище – 2 власних класних кімнат(309 кв. аршин)

Юнаківське 2-х класне МНО – 2 власних класних кімнати (216 кв. аршин) та 1 орендована(139 кв. аршин) [4, с.32-33].

Цих приміщень не вистачало для усіх бажаючих навчатися, тож у 1911 році Сумське земство ухвалило постанову про проектування приміщення 3-х комплектної школи й виділило на це суму в розмірі 10 000 рублів. Земство порушило клопотання перед освітнім округом про те, щоб це училище було відкрите для дітей з інших волостей. Усього по земству планувалось побудувати з 1909 по 1918 роки 123 нових приміщення під училища [4, с.6-7].

У бурхливі 1917-1918 роки в селі Юнаківка продовжує працювати 3 школи. В одній із них, Юнаківському земському 2-х класному училищі, працювали в цей час учителі:

Нечипоренко Марк Митрофанович

Крутько Іван Іванович

Дубинченко Михайло Іванович

Законоучителем був священник Володимир Чернігівський

Звідуючим училища був Лазоркін Іван Васильович [3, с. 449;5, с. 31, 35].

У жовтні 1917 року інспектор Юнаківського початкового училища повідомив земській управі, що збори батьків учнів названого училища разом з педагогічною радою постановили ввести в курс навчання в якості необов‘язкових предметів дві іноземні мови – французьку та німецьку.

Повітова училищна комісія визнала заяву батьків та учнів такою, що заслуговує на увагу. У доповіді земським зборам зазначалось: «Якщо в училищі буде введено викладання цих мов, то це дасть можливість його вихованцям без будь-якого екзамену поступати в 5 клас середньої школи». Земська управа звернулась до зборів з проханням задовольнити клопотання, призначивши Юнаківському вищому початковому училищу субсидію в розмірі 1000 рублів із занесенням до кошторису 1918 року. [ 5, с.46].

У 1920 році в селі було відкрито школу грамотності для дорослих. У 1924 році одну із початкових шкіл було реорганізовано в семирічку. А уже в 1934 році селі відкрито середню школу, і на початок 40-вих років у школі навчалося 1140 учнів, працювало 50 учителів, а заняття проводились у три зміни.

Із записок директора Юнаківської середньої школи (1959-1976 рр.) Приходченка Івана Івановича стало відомо, яким цікавим був склад довоєнного учительського колективу:

директор школи – агроном,

учитель української мови – зоотехнік,

учитель російської мови - фармацевт,

учитель німецької мови – фельдшер.

Лише у двох учителів Юнаківської школи була на той час педагогічна освіта. Учителів не вистачало. Тому учителями молодших класів працювали випускники семирічки та трьохмісячних учительських курсів. Проте це були учителі за покликанням, душею та серцем віддані дітям.

З початку війни 22 вчителі пішли на фронт. Учитель математики – Молошний Іван Данилович, біології – Летюка Григорій Іванович, військовий керівник – Антоненко Степан Петрович, учитель фізичного виховання – Бойченко Сергій Іванович, учителі молодших класів – Панченко Василь Юхимович та Уланський Никифор Іванович загинули на полі битви.

У 1943 році, після визволення села від фашистських загарбників, школа відновила свою роботу. Часто в одному класі навчались діти різних років народження. Писали школярі на шматочках з газет, користувались довоєнними підручниками, що дивом збереглись у декого із жителів села. У зимовий час учні старших класів заготовляли дрова для опалення шкільних приміщень. Попри всі труднощі того часу школа продовжувала жити цікавим багатогранним, змістовним життям. Шкільна агітбригада обслуговувала польові стани колгоспів «Жовтень», «Червона Армія», ім..ХVІІ партз‘їзду, «Більшовик». Учні виїздили з концертами на хутори Наталівка та Петровське, у сусідні села Локня, Басівка, Могриця, Біловоди, Кияниця. Школярі брали участь у збиранні урожаю, доглядали колгоспну скотину.

Драматичний гурток, шкільний хор, духовий оркестр, танцювальний колектив, гурток юннатів, фотогурток, краєзнавчий гурток, спортивні секції, клуб інтернаціональної дружби, - усе це робило її справжнім культурно-освітнім центром. Із вдячністю випуснкики минулих років згадують своїх шкільних наставників. Федорова Наталія Петрівна, учитель географії (це вона виходила в період окупації пораненго офіцера радянської армії Купцова П.Й. і була нагороджена медаллю «За бойові заслуги), керувала роботою на пришкільній навчально-дослідній ділянці. Вона мала одну з найкращих у селі приватних бібліотек, якою часто користувалися учні. Глушаченко Марія Степанівна, учитель російської мови та літератури, керувала шкільним драматичним гуртком, який ніколи й нікому в Миропільському районі не поступався першим містом.

Матвієнко Ірина Антонівна, учитель математики, керувала хором старшокласників, що був гордістю школи. Приходченко Іван Іванович, учитель німецької мови, згодом директор школи, створив струнний оркестр, яким незмінно керував не одне десятиліття. Рибачук Катерина Ягорівна, учитель фізичної культури, виховала не тільки своїх послідовників, майбутніх учителів фізичної культури, а й заслуженого тренера УРСР з легкої атлетики Швеця Олександра Івановича.

Учні школи подорожували по усьому Радянському Союзу: Калінінград, Баку, Москва, Ленінград, Львів, Севастополь, Харків – ось далеко неповний перелік туристичних маршрутів школярів. З навчальною метою організовувались походи та екскурсії по рідній Сумщині, до Криму, Карпат.

Особливе місце в пам‘яті школярів займають велоподорожі на Курську магнітну аномалію, які організовував учитель фізики Дудченко Володимир Феоктистович.

М Р І Я І Д І Й С Н І С Т Ь

До 1977 року у школи не було єдиного приміщення. Заняття проводилися у 8 будівлях, розташованих на значних відстанях одна від одної. Це додавало деяких труднощів учителям, інколи «полегшувало» навчання учням і створювало курйозні ситуації. Деякі з цих приміщень збереглись і сьогодні, а місцеві старожили називають їх назвами шкіл: жіноча, нижня, городська, котенківська, бабакова.

Безмежною була радість жителів села, коли квітневого дня 1975 року було закладено символічний камінь і почалась підготовка площі до споруди нової школи. «Тільки й розмов про нову школу! Такого типу – перша в області, третя в республіці. Триповерхова, на 624 місця. Будуть тут класи-кабінети, гімнастичний і спортивний зали, їдальня…» – писала кореспондент газети «Червоний промінь» С. Геренко [1, с.2 ]. Активні роботи по будівництву школи почались у 1976 році. Це об‘єднало вчителів, батьків, учнів. Уся громада села допомагала в будівництві. Очолював школу в цей час Галенко Василь Павлович. У короткий термін школу в Юнаківці було зведено. У 1977 році вона прийняла близько 600 учнів. Це були діти із населених пунктів Басівка, Локня, Пролетарське, Наталівка, Садки.

У ці роки педагогічний колектив школи поповнився молодими учителями. Серед них були Кудояр Леонід Михайлович, учитель біології, який разом з досвідченим товаришем, учителем географії Глухівським Олександром Михайловичем, доклали багато зусиль до озеленення школи та її території. Нині Леонід Михайлович викладач Сумського державного університету, кандидат психологічних наук. Пархоменко Володимир Андрійович, учитель фізики, завуч школи, керував оформленням нової школи. Володимир Андрійович був ліквідатором наслідків Чорнобильської аварії у 1986 році. Сьогодні він підполковник МВС України. Приходченки Олександр Іванович та Світлана Леонідівна, учителі російської мови та літератури, які керували шкільним вокально-інструментальним ансамблем, прививали любов до літератури та сценічного мистецтва, продовжуючи традиції старшого покоління. Пізніше Олександр Іванович очолив Юнаківський будинок культури, а сьогодні працює журналістом газети «В двух словах». Далеко за межі Сумського району лунала в ті часи слава про Юнаківський хор хлопчиків, яким керувала випускниця школи, віддана пісні та дітям Котова Людмила Петрівна. Це далеко неповний список членів творчого педагогічного колективу, очільником якого багато років була Дудченко Емма Дмитрівна, яка пройшла довгий шлях від випускниці Юнаківської середньої школи до її директора.

В І Х И П А М ‘Я Т І

1840 рік, 3 жовтня– відкрито першу в селі школу

1870 рік – відкрито земське жіноче училище

1891 рік – відкрито двокласне початкове міністерське училище

1902 рік – відкрито експериментальну пересувну школу повторення для

тих, хто закінчив курси початкових училищ

1909 рік – прийняте рішення земських зборів про надання Юнаківському

4-класному училищу міністерства освіти імені М.В. Гоголя

1920 рік – відкрито школу грамотності для дорослих

1924 рік – одну із початкових шкіл реорганізовано в семирічку

1934 рік – відкрито середню школу

1941 рік – 22 учителі пішли на фронт

1943 рік – школа відновила свою роботу

1956 рік – шкільний гурток юних натуралістів нагороджено медаллю

Всесоюзної сільськогосподарської виставки

1977 рік, 1 вересня – почало діяти сучасне приміщення школи

1981 рік – шкільний краєзнавчий музей нагороджено грамотою

Республіканського штабу всесоюзної краєзнавчої експедиції

«Моя Батьківщина – СРСР»

1998 рік – створено шкільну Козацьку Республіку

2000, 2007, 2008 роки – призери обласних змагань із спортивного туризму

та спортивного орієнтування

2009, 2010 роки – І місце в номінації «Модель учнівського

самоврядування» обласного конкурсу соціальних проектів

2010 рік – кошовий отаман Олександр Скубиря посів ІІІ місце на

обласному конкурсі лідерів шкільного самоврядування

2010 рік – відновлено роботу шкільного краєзнавчого музею

У Ч Н Я М И С В О Ї М И С Л А В И Т Ь С Я

Ш К О Л А

Юнаківську школу закінчили й до неї повернулися учителювати випускники: В.М.Халіченко, М.Ю. Кривенко, Л.І. Зайченко, В.І. Єрмоленко, В.О.Кузьменко, Г.М.Лишенко.

Гордістю школи є випускники:

Герої Радянського Союзу А.С.Мачуленко, М.Й Охріменко.;

генерали армії В.О.Конопленко, Г.М. Лишенко, С.В. Лукаш;

полковники І.М. Красноштан, Г.Д. Павленко;

доктор медичних наук В.О. Бєльський;

кандидат біологічних наук В.С. Линник ;

кандидат філологічних наук І.Г. Лукашенко ;

винахідник, кандидат технічних наук В.Я. Плющенко;

заслужений тренер України з легкої атлетики О.І. Швець;

поет І.Д. Калініченко;

поет і художник, член спілки письменників України А.В. Луговський;

диригент, керівник хорової капели Харківського тракторного заводу

Г.А. Кияницький;

артист Московського театру ім. Станіславського і Немировича-Данченка

П.П.Патяка;

заслужений артист України, співак Л.Г.Матвієнко;

відомий бандурист Є.М.Панченко;

художник М.П. Панасенко

ШКОЛО МОЯ, ТИ ЄДНАЄШ НАС

«Школо моя… Юнаківська рідна школо! Тобі вже сто сімдесят років – це немалий вік, але по-справжньому ти ще дуже молода, бо молоді душею твої вчителі й віком твої учні.

Школо моя… Ти мене виростила і виплекала, ти дала мені крила для польоту, жагу до життя, знання, друзів, перше кохання…

Школо моя, ти єднаєш нас, учнів сьогоднішніх, учнів колишніх, ти єднаєш покоління – минуле, сучасне й майбутнє…

Школо моя… Ти вабиш до себе теплом, турботою, надзвичайною любов’ю, веселим галасом і пустощами, вимогливістю та справедливістю, чимось незвіданим, загадковим… і не залишаються байдужими учні твої…» - так написала в своєму творі учасниця Всеукраїнського конкурсу «Ідея соборності України: народ, суспільство, держава, родина. Минуле, сучасне, майбутнє», учениця Юнаківської школи - Мяус Вікторія.

І ми впевнені, що пам'ять про школу, шкільні роки буде підтримувати ще не одного випускника, допоможе нам долати труднощі, вона вічно буде часткою нашої душі, символом благополуччя та щастя. Бо це не просто школа, не лише мить чи яскравий спалах, це – школа життя багатьох поколінь.

Кiлькiсть переглядiв: 518

Коментарi

  • Алла

    2015-09-11 16:27:24

    Школа Прекрасна...

  • Сашко

    2015-06-09 11:48:28

    Класна школа......

  • Сашко

    2015-06-09 11:48:13

    Класна школа...

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Червень 2020 Наступна
ПВСЧПСН
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930